Як розібратись, чого ж насправді хочеться?

Як розібратись, чого ж насправді хочеться?

Почнемо з причин, чому людям буває дуже складно зрозуміти свої бажання.

Чи чули ви в дитинстві такі відповіді дорослих на ваші бажання, хотілки та мрії, як ось:

“Хочеш – перехочеш” ,
“Багато хочеш – мало получиш”,
“Я теж багато чого хочу, і що з того?”,
“Я” – остання буква в абетці”,
“Нема хочу – є треба”,
“Спочатку треба заслужити”,
“Хотіти не шкідливо” та інші…

До речі, я впевнена, що кожен може щось додати до цього золотого списку)

Справа в тому, що ці фрази нікуди зі свідомості просто так не зникають, а як своєрідні програми засідають всередині людини і частенько мають свої наслідки.

Наприклад, такі.

1. Не знаю, чого хочу. Пасивно плисти за течією. Чекати кращих часів і можливостей. Ілюзія, що комусь дано, а мені не дано. Комусь легко, а мені ні.

2. Очікування зовнішнього порятунку. Вдало вийти заміж, щоб чоловік все порішав, оплатив.

3. Живе, виконуючи бажання інших. Часто це так звані родові сценарії, що передаються з покоління в покоління.

4. Людина керується логікою (що правильно хотіти), а не чуйкою.
Женеться за вигодою, а не за серцем. Грубо кажучи, обираючи між грошима і собою, схиляється до грошей. В результаті втрачаючи і те, і те.
І навпаки, йдучи за своїм серцем, не зважаючи хто і що говорить, навіть долаючи дуже непрості етапи та часи, людина врешті отримує і те, і інше.

5. Залежна від минулих напрацювань. Типу: незручний чемодан без ручки, але його шкода викинути.

6. Слухає поради інших людей, їх правду, зважаючи, що хтось мудріший за них.

То як же допомогти собі дізнатись, чого хочеш?

Є деякі опорні точки, на які слід зважати.

1. Радість як орієнтир. Але є одна умова – ви добре себе знаєте і контактуєте. Це не є даність – це результат роботи над собою.

2. Чого ви не хочете?

3. Чому ви заздрите?

4. Що вас злить в людях? Можливо, вони собі дозволяють більше, ніж ви б хотіли дозволяти собі?

5. В чому ви розчарувались? Якщо розчарувались, значить колись сильно хотіли і опустили руки. Тут якраз є сенс робити ще спроби, і ще, або робити щось трішки по-іншому, інші підходи.
Казав А. АЙНШТЕЙН, що нерозумно сподіватись на інший результат, коли ви робите одні й ті самі дії.

6. На що ви жалієтесь і про що себе жалієте?

Чесна відповідь на всі ці запитання може привідкрити вам ваші істинні бажання, або принаймні напрямок їх пошуку.

Але є і підводні камені. Наприклад, щось накшталт “Я нічого не хочу” та ін.

Чому людині впринципі вигідно нічого не хотіти або не знати, чого хочеш?

Бо за маніфестацію бажання потрібно брати ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

І тут випливає багато чого цікавого:

це і СТРАХИ (страх помилитись, страх осуду, страх, що не получиться і навіть страх, що все вдасться),

і ДИТЯЧА позиція щодо себе та свого життя.

В чому така позиція проявляється?

• Бажання опиратись на щось зовнішнє (гроші, чоловіка, спадок)
• Очікування лише позитивних підкріплень
• Емоції беруть гору над шляхом досягнення бажань
• Відсутність рамок та дисципліни
• Очікування чуда

Яка причина цієї позиції?
Відсутність в дитинстві підтримки з боку дорослих в разі помилки. Очікування того чи іншого покарання.
Як врівноважити? Стати для себе такою підтримкою. Так, перший час осуджуючий голос перемагатиме, але самопідтримка натреновується як м’язи.

І про що це я весь цей час?

Та про творчість. Ми творці свого життя. Звучить пафосно, занадто високо, але ми або творці, або жертви обставин. Або трішки того, трішки того. І це вибір – свідомий чи не дуже, але вибір. Ніхто за нас його не зробить і ніхто не поведе, бо що? В кожного своя дорога і свій хрест. Тому настроюйте радари всередину, згадуйте, чого не терпить творчість, і починайте хотіти свої бажання.

А хотіти – значить втілювати. Але це вже інша історія.

Юлія Дожджанюк
Психолог. Психотерапевт.