Працюючи з клієнтками, відмітила цікавий зв’язок між темами впевненості в собі та (не)залежності від думки інших.
Тож почнемо спочатку.
Вранці клієнтка написала мені: “Чому я так в себе не вірю. Я пишаюсь людьми, які в себе вірять, від них така впевненість іде, спокій, стабільність. Я теж так хочу”.
Оскільки в приклад було поставлено мою скромну персону (а саме такі риси, як впевненість в собі, спокій, стабільність та компетентність), – я дозволю собі це трохи прокоментувати.
На мою думку, існує дуже шкідливий стереотип, що впевненість, як і віра в себе, якщо вже є, – то є сама по собі, а якщо нема, – то і не буде.
Ні! Моя впевненість ніколи не була для мене даністю. Навіть навпаки!
Але я точно щодня працювала над вірою в себе. І що головне – продовжую це робити.
І це не означає, що в мене немає “поганих” днів, і що в мене ніколи не опускаються руки і що я ніколи не втомлююсь (перш за все морально).
Це означає, що я стараюсь не кидати себе та йти в своєму темпі. Але йти!
Це означає, що я щось роблю, щоб бути корисною собі для того, щоб я змогла бути корисною іншим; щоб бути в ресурсі і в силах допомогти тим, хто обрав прийняти від мене допомогу.
Це означає, що я інколи говорю людям “Ні”, інколи відстоюю себе, інколи буваю незручна і навіть різка. Для того, щоб не зраджувати себе і цим вберегти себе від вигорання.
Це означає, що я займаюсь любимою (хай це і русизм) справою життя, де маю змогу рости і розвиватись, творити і контактувати.
Так, спочатку я йшла виключно на вірі. І це була не зовсім віра в себе (хоч поступово почала з’являтись і вона). Потім почали приходити результати. І ще. І ще. Багато результатів. Так по-трохи сильнішою ставала моя віра в себе.
Чому тоді я виглядаю для людей такою впевненою (принаймні для тих людей, які час від часу кажуть мені про це)?
Тому що все, що я пишу в соцмережах і говорю своїм клієнтам, – все це мій досвід. Це не вичитане і не почуте. Це прожите.
Тож я не можу сумніватись в своєму досвіді. Не можу сумніватись в тому, що життя людей по факту змінюється на краще. Я можу дякувати, вірити далі, продовжувати йти, не зважаючи на те, що можу бути комусь не зрозумілою і не сподобатись.
Інколи буває і таке: “А ти знаєш, що про тебе той чи та говорять?”
Я не продовжую таких розмов.
А тим часом прийшла наступна клієнтка, яка розповіла, що потрапила в ситуацію, де стала перед вибором: ввічливість, чи вона сама. І обрала… ввічливість.
Як результат – розчарування, нерви, сльози і тиха ненависть до себе, яку прийшлось мені піднімати на поверхню, щоб дівчина побачила це і отримала необхідні уроки та усвідомлення.
Я спитала її: “Скажи, ти живеш для життя, чи живеш для враження про себе?”
Дівчина задумалась.
Це і є моя мета – зробити так, щоб людина задумалась, і тільки після того зробила СВІЙ свідомий вибір.
Знаєте, якщо ми завжди обираємо бути хорошими для інших, – ми двічі програємо.
Зраджуємо себе – це раз.
Нас все одно хтось та й осудить – два.
Залежність від думки інших – це найжорстокіший вбивця впевненості та віри в себе. Я вже не говорю про любов та повагу.
Але рішення, безумовно, є.
Влаштуйте самі собі флешмоб!
Спробуйте хоч один день повністю бути вірними собі. І постарайтесь в кінці дня записати усвідомлення, відкриття, труднощі та враження. Ось до прикладу:
З чим стикались?
Що проявлялось?
Що шокувало?
Що приємно здивувало?
Як змінилось відчуття себе?
Та ін.
І, якщо буде бажання, – напишіть мені в особистих повідомленнях, як пройшов ваш день вірності собі?
Хто готовий?
(с) Юлія Дожджанюк.
Тел.:+380671784971
