Категорії
Блог

Сім'я. Це безперечно велика цінність. І велика відповідальність.

Сім’я. Це безперечно велика цінність. І велика відповідальність.

Все частіше до мене на консультації приходять люди (як жінки, так і чоловіки), які прагнуть розібратись у своїх стосунках, гармонізувати їх, стати щасливішими і успішними у сім’ї.
Що вони для цього роблять?

Зупинимось сьогодні на жінках.
Все більше випадків, коли жінки вважають, що їх задача якимось чином так “прокачати” свого чоловіка, щоб той засяяв, змужнів, став заможним, реалізованим, впевненим і все таке.

При цьому жінка всю себе присвячує йому, дитині (чи дітям), бо ж треба допомогти і там, і там, щоб все було якнайкраще.
Ідея непогана… Впринципі.
Але я завжди задаю таке питання: “І що далі?” Або ще таке: “А де ти в цьому всьому?”
Не скажу, щоб ці питання сильно дивували моїх клієнтів, адже це очевидно, що коли живеш заради щастя когось іншого, то це ілюзія. Тут немає шансів для щастя нікому. Бо якщо чоловік (діти) реалізуються, а жінка ні, то цей же ж чоловік (діти) будуть винні, а жінка не щаслива. Особливо це стосується жінок з великими задачами Душі, великими енергопотенціалами.

Такою, щоправда, була і я. Жертвувала собою “заради сім’ї”, а потім лежала в депресії від відчуття нікчемності та непотрібності.
Зараз я усвідомлюю, наскільки сильно я обділяла себе і свого чоловіка та сина своїм “служінням” їм. Наскільки моя відмова від реалізації своїх дарів та талантів, відсування себе на другий план, пагубно відбились тоді на стосунках як з чоловіком, так і з сином.

Ідея служіння прекрасна, але… утопічна.
Тут є дуже тонка межа з відмовою від себе і своїх власних інтересів.

Ніхто нікого не має “прокачувати”. Принаймні на постійній основі. Чому? Та тому що в результаті не буде навіть місця простому людському “ДЯКУЮ”, яке, що не кажіть, таки добре зігріває серце, наповнюючи його ніжністю і бажанням бути і далі поруч з рідною людиною.

Це стосується як жінок, так і чоловіків.
У подружжя цілком однакова і рівна відповідальність за сім’ю, за виховання дітей, за добробут, стосунки, атмосферу, за себе.
І якщо діти бачать таку модель, вони мають шанс засвоїти, що щастя залежить від них самих, і що їм ніхто не повинен це щастя “виліпити”, “подати”, “порішати” і т.д.

Ми творимо щосекунди лише себе. Якщо ми маємо ілюзію, що можемо творити ще когось, то це, швидше за все, або гординя, або страх жити своє життя.
Тож якщо ви маєте ілюзію, що хтось потребує вашої великої жертви собою заради … (вставити потрібне), то це кричуща скрита вигода бути хорошою (им), цінною, отримувати оплески від суспільства і медаль за заслуги… Але є одне але. Вас не оцінять. Бо себе не цінуєте ви самі.

Є і друга сторона медалі. Коли жінка починає йти за собою, займатись собою (і їй, головне, це вдається), то з боку можуть підкидати різне:
а де діти?
а чоловік як до цього ставиться?
а ти подумала, що це для них не зовсім зручно?
а ти що, ніколи не вариш їсти?
це трохи егоїстично, ти так не вважаєш?
Ну і таке всяке.

Не хвилюйтесь.
Я знаю, що мої рідні отримують від мене значно більше любові зараз, ніж тоді, коли я безвилазно “приділяла їм увагу”. І вони мають повне право і свободу займатись собою, не відчуваючи вину за це ні переді мною, ні один перед одним.

І ще. Оте людське “дякую” завжди від серця. А не механічно, бо так треба.

(с) Юлія Дожджанюк.
Майстер моделювання карми. Наставник Цілитель. Психотерапевт.
Запис на консультацію за тел.: +380671784971.

Автор: Yulia Dozhdzhanyuk | Дата: 9 Березня, 2021 |