Психотерапевтичне плато. Що це?
Відомо, що психотерапія – це достатньо тривалий процес.
1-2-3 консультації – це не про психотерапію, а про ситуативне зняття напруги, така собі психологічна розрядка, або отримання інформаційної довідки від психолога на ту чи іншу тему. Інколи це також про загальні рекомендації, а також, можливо, про пошук “свого” спеціаліста.
Психотерапія – це все ж про контактування і побудову цього контакту. З собою, з терапевтом, зі світом, з травмою, з реальністю, зі значущими іншими … І ось це контактування має свої закони, особливості та етапи.
В дуже загальних словах це є:
зародження контакту в психотерапії,
його розвиток,
власне контактування,
спад та
завершення.
Десь між розвитком контакту і власне контактуванням (бо ж буває по-різному) виникає так зване плато. Це етап, коли, здавалось, нічого не відбувається.
Перші “феєрверки” емоцій, усвідомлень та прогресів вже відстріляли, а нового нічого немає.
Це може тривати досить довго. Інколи з’являється нудьга, тривога. Інколи спротив до зустрічей, відсутність сенсу і т.д.
Саме на цьому етапі багато клієнтів покидають психотерапію, скажімо, навіть її не почавши. І це зовсім не про знецінення всього попереднього етапу, адже там теж є багато досвіду.
Та справа в тому, що ота славетна робота над собою та НОВИЙ досвід знаходять саме там – за терапевтичним плато, яке є так би мовити інтеграцією отриманого досвіду.
А новий (невідомий) етап ховається за тією кризою, яка мусила відбутись і прожитись з терапевтом. Ця криза досить складна, так як містить в собі ще й цілий індивідуальний набір механізмів захисту.
Що ж, розвитку без криз не буває. Але ж найтемніша ніч перед світанком. Це той самий принцип. Причому таких ночей і світанків в цьому процесі може бути немало, якщо психотерапія довготривала.
Отже, плато – це інтеграція пройденого, і за кожним плато розкриваються нові грані, нові способи контактування, нові знання та раніше недоступні ресурси. Потрібно трішки терпіння, цікавості та сміливості, і ще довіри до вашого психотерапевта (чи до себе), щоб проживати ці етапи.
Юлія Дожджанюк