Про потреби.
Часто на консультаціях ми працюємо над тим, щоб виявити та усвідомити потреби людини.
Так склалось, що сучасні клієнти багато знають про думки, почуття, установки, рольові моделі, механізми захистів чи способи пристосування до реальності.
А от саме поняття ПОТРЕБА є чомусь не таким популярним. Можливо, через те, що потребу, на перший погляд, легко ідентифікувати. Але, виявляється, ні.
Клієнтам буває не легко ні відчути, ні ідентифікувати, ні присвоїти, ні усвідомити, ні, тим більше, задовільнити свої потреби. А як доходить до задоволення потреб, то вірними супутниками в цьому процесі можуть стати, до прикладу, почуття вини і сорому.
Бували випадки, що навіть базові потреби (піраміда потреб Маслоу в поміч) “підвисали” на цих почуттях і не йшли в реалізацію. А, як ми знаємо, святе місце порожнім не буває (і в психіці людини теж), тож внутрішня жертва з гостренькими зубками приходила і займала багато місця…та ще й кусалась, коли я пробувала її розтормосити
Чому ж з цим так важко?
Є багато різних факторів. Стиль виховання, соціальна модель, релігійні догми (перекручені, звичайно), думка оточуючих, великі вимоги до себе, страх оцінки, осуду чи насмішок, відсутність навичок рефлексії… та багато іншого. Це все ставить під сумнів саме поняття… ні, скоріше навіть відчуття свого буття.
Я є. Я живу своє життя. Я маю потреби. Я відчуваю. Я почуваю. Я думаю. Я вважаю. Я вірю… я приналежу і т.д.
Зауважимо, що “я маю потреби” – це основа самовідчуття. Тому щоб укріпити свою основу (плекати себе міцнішими), варто мати навички не лише задоволення своїх потреб, але й саме виявлення їх. І чим більше їх виявимо, тим краще для нас.
І для наших рідних теж, бо ж задоволена людина зазвичай приємніша в спілкуванні))) Ну і ще цим ми декларуємо право рідних, друзів, колег і інших на задоволення своїх потреб.
Є потреби не лише базові. Наприклад, на консультаціях, буває, людина дивується, коли виявляє, що працювати – це її потреба. Часто це молоді мами, основний обов’язок яких є догляд за дитиною. Так, саме потреба реалізовуватись і бути корисною в професії теж. Не примха, не необхідність, а саме потреба. І коли ця потреба усвідомлюється, то відношення до цього змінюється.
Часом потрібно багато творчого пристосування до своїх життєвих обставин, щоб таки задовільнити потребу в професійній праці.
Рідні, які хочуть полегшити життя молодій мамі, буває, запитують: “А навіщо тобі працювати? В тебе ж все є (перераховують)”. І одне, коли жінка не усвідомлює своєї потреби як саме ПОТРЕБИ, і зовсім інше, коли свідомо відповідає : “Це моя потреба”.
Часто існує складність в тому, щоб ідентифікувати потреби. Тоді в поміч приходить наш різноманітний світ, зовнішнє середовище, суспільство. Тут є багато всього і різного. До чогось ми байдужі, а щось викликає в нас цілу гаму почуттів (від осуду, обурення, злості, заздрощів і до захвату, бажання так само і натхнення). От саме ті тригери, які нас так роздмухують, є ключиками до розпізнавання своїх потреб..
Легше, звичайно працювати з “прийнятними” для людини почуттями. Тут йдемо через ті образи, речі, які нас захоплюють, які нам подобаються.
Наприклад, людина, яка вміє озвучувати свою думку, має свій внутрішній стержень, викликає в клієнта повагу і захват, – сигналізує про потребу людини у внутрішній опорі, у вмінні виражати себе. Можливо, для задоволення цієї потреби потрібно ще попрацювати над собою, але вже сам факт визнання цієї потреби може вказати клієнту про наступний його крок.
Трохи важчою ситуація є з “неприйнятними” для людини почуттями. Тут робота з несвідомим, заборонами, деструктивними досвідами, травмами і т.д. Це довший процес. Проте все, що людину якось торкає, – свідчить про якусь її потребу.
Парадокс, але не всі виявлені потреби мають йти в їх задоволення. Інколи лиш їх усвідомлення розряджає велику кількість психічної напруги. Ну і, звичайно, є різні обставини, які часом змушують людину контейнерувати свої потреби чи відкладати на потім. Це вже деталі.
Але маю спостереження, що чим більше в людини усвідомлених потреб, і чим вони різноманітніші, – тим щасливішою вона себе почуває. І це не завжди корелює з фактом їх задоволення. Хоча приємно, звичайно, коли більшість потреб таки задоволені)))
Крім того люди, чутливі до своїх потреб, відповідно чутливі і до потреб інших. Егоїзм тут ні до чого.
Тож бажаю уважного і поважного ставлення до себе і, звичайно, до своїх потреб і потреб інших людей.
Юлія Дожджанюк
