Горювання.
Непроста тема, але відчуваю, що мушу про це написати.
Днями написала мені молода жінка, з якою я працювала на початку війни, ще перебуваючи в Німеччині. В повідомленні йшлося, що її колишній чоловік, батько її дітей зник безвісти на полі бою. Тож вона питала, як вберегти, особливо молодшого восьмирічному сина? Я запитала: “Від чого ви хочете вберегти сина?”
На жаль, неможливо вберегти людину, чи в даному випадку дитину, від горювання. Дуже зрозуміле мамине бажання полегшити цю ситуацію для сина, не напартачити, не зробити ще гірше. Але єдиний спосіб прожити цю трагедію – це відгорювати.
Крім того, процес горювання не є лінійним. Так, є більш-менш чіткі загальноокреслені стадії горя.
Це заперечення, торг, злість, депресія та прийняття.
Жінка якраз звернулась тому, що син відреагував досить відсторонено на новину. На її думку, занадто відсторонено. І це, звісно, викликає сильну тривогу за дитину. Але таке воно – горювання. Заперечення може різко змінитись злістю. Дитина може злитись на всіх і одразу: на рідних, на батька, на ворога, на … себе. Може зриватись, битись, хуліганити. Може кричати і хамити.
Після цього може нічого не хотіти, або плакати, або фантазувати собі інший світ. Де батько живий. Може замкнутись в собі. А потім й, здавалось, примиритись.
І так по колу.
Ці стадії горя не обов’язково йдуть по черзі (наприклад, інколи відбувається повернення на попередні етапи). Але обов’язково мають бути прожиті. Щоб не застрягнути на якійсь з них і не горювати вічно.
Найгірше, що можна зробити тут – це заперечувати почуття горюючої людини, прагнути переконати її в чомусь, розрадити, зупинити горе. Бо нам поруч важко, складно і страшно за неї.
Не варто також розповідати, що і в інших горе, і що вони якось справляються. Не варто, бо в інших не таке горе. Кожне горе різне і кожне горе єдине.
Але точно варто бути поруч в будь-якій зі стадій цього процесу. Стабільна, приймаюча і безпечна фігура дуже важлива.
Горе має бути відгорьоване. Тільки такий є вихід з нього. І кожна спроба втрутитись в цей процес, щоб його зупинити, призведе до протилежного ефекту. Це ніби ріку загатити невмілою греблею. Рано чи пізно її прорве і наслідки не відомі.
Життя йде своїм плином і плин цей постійний і поступовий. Всьому свій час. В процесі горя те саме, бо і воно є частиною життя.
